Внутрішньовенна чи внутрішньом'язова ін'єкція: у чому різниця

Різниця між внутрішньовенною та внутрішньом'язовою ін'єкцією - у тому, куди потрапляє препарат і як швидко він починає діяти. При внутрішньовенній ін'єкції ліки вводять прямо у вену, тож вони діють уже за 1–5 хвилин. При внутрішньом'язовій - у товщу м'яза, звідки препарат всмоктується поступово й починає діяти через 10–30 хвилин, зате довше.

Головне, що варто знати одразу: шлях введення - це властивість препарату, а не побажання пацієнта чи медсестри. Його визначає лікар, і замінити один тип уколу іншим «щоб швидше подіяло» не можна.

Коротко: головна різниця

Внутрішньовенна ін'єкція: коли призначають

Внутрішньовенну ін'єкцію обирають, коли потрібен швидкий і повний ефект. Препарат потрапляє одразу в кровотік, оминаючи етап всмоктування, тому діє найшвидше з усіх шляхів введення і засвоюється повністю.

Типові підстави:

• невідкладні стани, коли рахунок іде на хвилини;
• препарати, які руйнуються в тканинах або погано з них всмоктуються;
• ліки, що подразнюють м'язи й підшкірну клітковину - у м'язі вони дали б інфільтрат або навіть некроз;
• потреба у точному дозуванні, коли важлива саме повна доза.

Вводять у периферичну вену - найчастіше в ліктьовому згині, рідше у передпліччі чи на тилі кисті. Більшість препаратів вводять повільно, протягом 1–3 хвилин: швидке введення дає нудоту, жар, падіння тиску або біль по ходу вени.

Якщо ліки треба вводити не струминно, а тривало й у великому об'ємі - це вже постановка крапельниці, тобто інфузія, а не ін'єкція.

Внутрішньом'язова ін'єкція: коли призначають

Внутрішньом'язову ін'єкцію призначають, коли не потрібна миттєва дія, але потрібне надійне й довше засвоєння, ніж дають таблетки. М'яз добре кровопостачається, тож препарат всмоктується стабільно, а частина його утворює «депо» й вивільняється поступово.

Типові підстави:

• курси антибіотиків, протизапальних, знеболювальних препаратів;
• вітаміни групи B та інші препарати, призначені курсом;
• олійні розчини й суспензії, які фізично не можна вводити у вену;
• ситуації, коли пероральний прийом неможливий - блювання, проблеми з ковтанням, ураження шлунка.

Підшкірна ін'єкція: третій шлях

Підшкірну ін'єкцію роблять у жирову клітковину під шкірою, де мало судин, - тому всмоктування найповільніше й найрівномірніше. Саме це й потрібно для препаратів, які мають діяти довго й передбачувано: інсуліну, низькомолекулярних гепаринів, частини гормональних засобів.

Це єдиний із трьох шляхів, якому пацієнта штатно навчають виконувати самостійно. Люди з діабетом роблять ін'єкції інсуліну щодня самі - але саме навчання проводить медпрацівник, і він же показує, як чергувати місця введення, щоб уникнути ущільнень у підшкірному шарі.

Куди саме роблять укол

Вибір місця для в/м ін'єкції - не формальність. У сідниці поруч проходить сідничний нерв, тому укол роблять тільки у верхньозовнішній квадрант; помилка з місцем може призвести до ушкодження нерва з тривалими наслідками. Це одна з причин, чому «укол у сідницю» - не така проста процедура, як здається.

Чому не можна замінити один тип уколу іншим

Це найважливіша частина. Заміна шляху введення без лікаря небезпечна щонайменше з трьох причин.

1. Частина препаратів фізично несумісна з веною. Олійні розчини та суспензії призначені лише для внутрішньом'язового введення. Потрапивши у вену, олія не розчиняється в крові й здатна закупорити судину - це загрозливий для життя стан. Заміна «в/м на в/в» тут не прискорює лікування, а створює пряму небезпеку.

2. Частина препаратів руйнує тканини. Дзеркальна ситуація: концентровані розчини, розраховані на швидке розведення кров'ю, у м'язі чи під шкірою викликають запалення, ущільнення, а іноді й некроз тканин.

3. Доза не переноситься один в один. При в/в введенні засвоюється 100 % препарату, при в/м - менше й з іншою швидкістю. Та сама цифра в міліграмах дає різну концентрацію в крові, тож «те саме, тільки в м'яз» - це вже інше лікування.

Якщо в призначенні написано «в/м», а зручнішим здається «в/в» (або навпаки) - це питання до лікаря, а не до медсестри. Кваліфікована медсестра не змінить шлях введення на прохання пацієнта, і це ознака того, що фахівець працює правильно.

Що болючіше і які бувають ускладнення

Однозначної відповіді немає: відчуття залежать радше від препарату, ніж від шляху введення. Загальні закономірності такі.

• Внутрішньовенна - сам прокол короткий, але деякі препарати дають печіння по ходу вени, присмак у роті чи відчуття жару. Можливі ускладнення: гематома, флебіт, інфільтрація, якщо голка вийшла з вени.
• Внутрішньом'язова - прокол глибший, а неприємні відчуття часто тривають довше, особливо при олійних розчинах і антибіотиках. Можливі ускладнення: болючий інфільтрат, рідше абсцес, ушкодження нерва при неправильному місці.
• Підшкірна - зазвичай найменш болюча, голка тонка й коротка. При регулярних ін'єкціях в одне й те саме місце утворюються ущільнення, тому місця чергують.

Спільне для всіх трьох - ризик алергічної реакції, і при внутрішньовенному введенні вона розвивається найшвидше. Тому першу ін'єкцію незнайомого препарату не варто робити вдома.

Чи можна робити ін'єкції вдома

Так - усі три типи виконують удома, якщо є призначення лікаря і процедуру робить кваліфікована медсестра. Внутрішньовенні ін'єкції потребують найбільшого досвіду: до техніки венепункції додається вміння розпізнати реакцію на препарат і зупинити введення вчасно.

Внутрішньом'язові уколи виглядають простішими, і саме тому їх найчастіше намагаються робити «своїми силами». Ризики при цьому цілком реальні: невірне місце введення, недостатня глибина, порушення стерильності, повітря у шприці. Як перевіряти кваліфікацію фахівця - у статті як викликати медсестру додому.

Скільки коштує укол удома

Внутрішньовенна ін'єкція зазвичай коштує дорожче за внутрішньом'язову: вона вимагає більшого досвіду, більше витратних матеріалів і довшого перебування медсестри в пацієнта. На ціну також впливають місто й район, час доби - нічні та святкові виклики дорожчі - і те, скільки процедур ви замовляєте.

Якщо лікар призначив курс, питайте про ціну за курс, а не за один візит: багато медсестер дають нижчу ставку за процедуру при щоденних візитах, бо не витрачають час на дорогу до нових адрес. Ліки й розчинник, як правило, купує пацієнт, а стерильні матеріали привозить медсестра - уточніть це заздалегідь.

Актуальні орієнтири за оголошеннями платформи - у розборі скільки коштує виклик медсестри додому.

Де знайти медсестру для ін'єкцій

Оберіть тип процедури та своє місто:

• внутрішньовенні ін'єкції - Київ, Дніпро, Львів, Одеса
• внутрішньом'язові ін'єкції - Київ, Харків, Одеса

Якщо призначено курс із кількох процедур різного типу, зручніше знайти одну медсестру, яка виконує їх усі: перегляньте медсестер у Дніпрі або весь каталог оголошень.

Коротко: головне